Вінницька область – це не лише фонтан Рошен і Поділля. Тут є ставка Гітлера у сосновому лісі, метеоритний кратер віком 400 мільйонів років, скельний монастир над Дністром і затоплений кар’єр з бірюзовою водою, який виглядає як Норвегія посеред українського степу. Якщо ви ще не виїжджали за межі самої Вінниці – ви бачили лише частину того, що може запропонувати Вінниччина. Ми підібрали цікаві нетуристичні місця. Кожне з них – окрема подорож з власним настроєм та своєю історією.

Ставка “Вервольф” – бункер Гітлера у сосновому лісі

За дванадцять кілометрів від Вінниці, у смт Стрижавка, у густому сосновому лісі розкидані велетенські брили залізобетону. Це все, що залишилось від однієї з головних польових ставок Адольфа Гітлера – “Вервольф”.

Ставку будували з вересня 1941 по квітень 1942 року, маскуючи роботи під будівництво військового санаторію. На її території були особисті покої Гітлера з бомбосховищем, казино, басейн, кінозал, сауна і навіть злітно-посадкова смуга для гостей. Гітлер провів тут 156 підтверджених архівами днів. Саме звідси він керував операціями на Східному фронті, зокрема плануванням Сталінградської битви.

У 1944 році під час відступу німці підірвали ставку – і знищили разом з нею всіх, хто знав про її розташування. Сьогодні на місці “Вервольфа” працює Історико-меморіальний комплекс з музеєм. Автентичних будівель не залишилось – але атмосфера лісу, де між деревами лежать вибухом розкидані бетонні блоки, говорить сама за себе.

Іллінецький метеоритний кратер – найдавніший метеоритний кратер Європи

Про те, що під Вінницею є метеоритний кратер, не знає майже ніхто. А він є. Іллінецька астроблема – найдавніший в Європі метеоритний кратер, вік якого становить близько 400–430 мільйонів років. Численні наукові дослідження підтвердили його космічне походження: колись тут впала комета або астероїд.

Ззовні кратер не виглядає як кратер – мільйони років ерозії і рослинності зробили своє. Але якщо знати, на що дивитись – округла западина діаметром понад п’ять кілометрів читається на рельєфі чітко. Це місце не для тих, хто хоче “зробити фото на тлі”. Це для тих, хто може стояти на землі і розуміти, що під ногами – слід від космічного удару, якому 400 мільйонів років.

Скельний монастир у Лядові – Подільський Афон над Дністром

На крутому схилі 90-метрової скелі над Дністром, у Могилів-Подільському районі, ченці живуть і служать уже більше тисячі років. Лядівський Усікновенський скельний монастир вважається одним із семи чудес Вінниччини і одним із найдавніших православних скельних монастирів України.

За переказами, засновником монастиря вважається преподобний Антоній Печерський, який у 1013 році, повертаючись з грецького Афону до Києва, зупинився тут, вражений краєвидами, і висік келію у скелі. Келія збереглася – і досі вважається однією з головних святинь обителі. Монастир вбудований у крейдяні відклади берега, і з води виглядає так, ніби він просто виріс зі скелі. Сюди варто приїхати не за релігійними мотивами – а просто щоб побачити пейзаж, який важко знайти більше будь-де в Україні.

Глухівецький кар’єр – бірюзове озеро з білим піском

Селище Глухівці розташоване за 70 кілометрів від Вінниці та 12 кілометрів від Козятина. Тут знаходиться природне диво – велика кількість білого каменю-пісковику та білої глини, а також затоплений кар’єр з бірюзовою водою.

Береги озера вкриті глиняними та піщаними урвищами висотою до 7–8 метрів, скелясті береги та хвойна рослинність створюють тут незвичайні для України пейзажі. Деякі рослини ростуть прямо з води. Є невеликий пляж. Відвідування безкоштовне, цілодобово – але краще на вихідних, бо у будні тут іноді працює техніка.

Виглядає так, ніби хтось вирізав шматок скандинавського фіорду і помістив його між вінницькими полями. Глухівецький каоліновий кар’єр – одне з найбільших у Європі родовищ білої глини (каоліну). Кар’єр розробляється Глуховецьким гірничо-збагачувальним комбінатом. Видобута сировина використовується у паперовій, керамічній, фарфоро-фаянсовій та гумовій промисловості.

Село Буша і Гайдамацький Яр – місце, де сходяться три річки

На Вінниччині, у долині злиття трьох річок, розташоване село Буша – за двадцять кілометрів від Ямполя, на кордоні з Молдовою. Три години від Вінниці автомобілем або автобусом.

Буша – це не просто гарне село. Це місце з особливою енергетикою, яку важко пояснити словами. Тут є Гайдамацький Яр, де відбувались події Коліївщини, рештки давнього городища, скельні печери і заповідник “Буша” з петрогліфами, які датуються ще дохристиянськими часами. Люди, які побували тут хоч раз, повертаються знову. Це одне з тих місць, які не фотографуються так, як виглядають – їх треба відчути.

Буша лежала на торговому шляху з Ясс до Києва, пізніше неподалік Кучманського шляху. Імовірно, люди на цій землі з’явилися ще 15-40 тисяч років тому, у період пізнього палеоліту, про що свідчать знайдені тут залишки поселень мисливців на мамонтів. Тут же виявлено знаряддя скіфської і трипільської культур, бронзового і залізного періодів, кераміка чорноліської та черняхівської культур. Дикі, необжиті землі від Дону до Дунаю тисячоліттями були ареною битв і шляхом великого переселення народів. На початку нової ери тут було поселення Антаварія (Антополь, Пронськ), а у середньовіччі – місто Краснопіль; у XII-XIII століттях Буша входила до складу Галицько-Волинського князівства, потім – Великого князівства Литовського, з 1569 р. – Речі Посполитої. Коли у 1648 році Богдан Хмельницький звільнив Поділля від польсько-шляхетської влади, Буша увійшла до складу козацького Брацлавського полку і стала однією з його ключових прикордонних фортець.

Музей Чайковського і фон Мекк у Браїлові – де народжувалась музика

Небагато хто знає, що Петро Ілліч Чайковський написав частину своїх найвідоміших творів саме на Вінниччині. У селі Браїлів він жив у маєтку своєї меценатки Надії фон Мекк – і не просто жив, а відпочивав і працював із натхненням, якого не знаходив більше ніде.

“У Браїлові хочу віддатися любові моєї до природи. Немає місця в усьому світі, яке давало б мені в цьому відношенні так багато простору”, – писав Чайковський до Надії фон Мекк. Поруч з великим будинком – великий парк з каскадом озер, де колись плавали лебеді. Сьогодні садиба частково відновлена, частково занедбана – але саме це поєднання занепаду й краси робить її особливою.

Всього у Браїлові Чайковський побував п’ять разів. Тут ним була створена перша оркестрова сюїта, оркестрована опера “Орлеанська діва”, 14 романсів (зокрема, “Средь шумного бала”, “То было ранней весною”, “Серенада Дон Жуана”), п’єса для скрипки та фортепіано (“Воспоминание о дорогом месте”), Літургія святого Іоанна Златоуста тощо.