Кропивницький та область
Український довідник
Кіровоградська область – область у центральній частині України. Утворена 10 січня 1939 року, обласний центр – місто Кропивницький.
Розташована у межиріччі Дніпра і Південного Бугу на півдні Придніпровської височини. Практично вся територія області (за винятком селища Власівка) розташована на правому березі Дніпра. На півночі межує з Черкаською, на північному сході з Полтавською, на сході та південному сході з Дніпропетровською, на півдні з Миколаївською та Одеською, на заході з Вінницькою областями. За однією із версій географічний центр України розташований поблизу Добровеличківки (його координати — 48° 32′ пн. ш., 31° 10′ сх. д.)
Область знаходиться на межі лісостепової зони із степовою. Північна та західна частина області відноситься до лісостепу. Ліси та чагарники займають 10 % площі, найбільше їх залишилося на північному сході (Чорний, Чутянський, Нерубаївський та інші ліси) та на заході (Голочанський, Зелена брама тощо).
Лінія, яка розділяє дані природні зони, приблизно є такою: Капітанівка — Добровеличківка — Новоукраїнка — Родниківка — Знам’янка — Світловодськ. На північ від цієї лінії знаходиться Південно-Придніпровська височинна область, що входить до складу Дністрово-Дніпровського лістостепового краю лісостепу. На південь ж — Південно-придніпровська схилово-височинна область Дністрово-Дніпровського північностепового краю Північностепової підзон. Функціонування двох природних зон стало можливо через зміни кліматичних умов — з півночі на південь збільшується кількість сонячної радіації, сонячних днів, характер опадів тощо.
Більшість території області займає степ, якому характерний більш континентальний клімат у порівнянні із іншими областями даного краю. Дана зона зазнала великого антропогенного впливу через гірничодобувну промисловість (Олександрівський буровугільний басейн, родовища граніту та урану) та сільськогосподарська діяльність (станом на 2020 72 % території від області займають рілля).
Область розташовується на південних схилах Придніпровської височини. Поверхня області здебільшого являє собою плато або підвищену хвилясту рівнину, розчленовану густою сіткою річкових долин, балок і ярів. Середня висота плато близько 200 м над рівнем моря. На території області спостерігається різниця абсолютних висот від 90 до 120 м. Найнижчі абсолютні висоти відмічаються на денах річкових долин, а найвищі — на вододільних плато.
Дуже актуальною проблемою є водна ерозія грунтів. На схилах долин річок Тясмину та Інгульця розповсюджені поля зсувів гірських порід та блоково-пластичне зміщення. Зсуви сформувались на схилах, складених плейстоценовими суглинками потужністю близько 7 м.